«У темних тріщинах ночі
Саламандровий мармур
Спить…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Чёрный мрамор
Луна безбородым Фидием
–Скульптором элизийских Атен–
Вырубывает из куска чёрного мрамора ночи
Сову.
Сердце зимнего ветра
Пульсирует белой кровью –
Шестигранными иглами Неба –
Нету́тошнего ста́рчика,
У которого украли яркие монетки звёзд
Люди.
В волшебном городе,
В котором живут не люди – пугала,
Родичи снеговых чудищ,
Слепленных бестолково
На очах жёлтых о́кон
Немых доми́н.
Сова ухает в бездну –
Чёрную пустоту зимней ночи –
Книгу, где пишут снегом
Белым по чёрному,
Пишут остывшие слова
Эпохи Волка.
Вишь – ночи стаю́т хрустальными,
Вишь – окна сгасли, как свечи,
И белое молчание
Режет, будто хлеб,
Крик совы.
OSALx2o22-o1
А.Саврасов. Лунная ночь. Пейзаж с костром 1880-1890-е
*
Чорний мармур
Місяць безбородим Фідієм –
Скульптором потойбічних Атен
Вирізує з чорного мармуру ночі
Сову.
Серце зимового вітру
Стугонить білою кров’ю
Шестикутними голками Неба –
Нетутешнього старчика
В якого вкрали золоті монети зірок
Люди.
У місті дивному,
В якому живуть не люди – опудала,
Родичі снігових потвор
Зліплених марно
На очах жовтих вікон
Будинків німих.
Сова пугикає в простір –
Порожнечу чорну зимової ночі –
Книгу, де пишуть снігом
Білим по чорному,
Пишуть слова крыжані
Епохи вовків.
Бачиш – ночі стають кришталевими,
Бачиш – вікна згасли як свічки,
А біле мовчання
Ріже як хліб
Крик сови.
АртурСиренко
Сподобалась Ваша робота і цього шанованого мною поета.
