наша молодість до останнього йде за маревом
наші спомини завербовані полем маковим
чемна доленька на бензині була заварена
надто чемна щоб бути вдень і вночі однакова
у сльози є тонке мистецтво ставати натяком
переховуєш серце в грудях неначе біженця
заколисаний хрест на плечах як чадо матір’ю
плечі вистоять будуть сильними будуть ніжними
буде вітер здирати з неба присохлі вишепти
і долоні в долонях будуть німим зарученням
роз’єднавшись які спорідненими залишаться
наче прізвища перед розстрілами озвучені
Т.Я. 30.05.20
