Ти не думай, як скінчи́лись літні дні,
І троянди побуріли й похилились,
Зорі зрушили із попередніх місць,
Й мухи спасівчані на вікні з’явились,
Навіть не надійся, що серпневі дні
Принесуть тобі надію, мир, і спокій,
Через те, що місяць це великих змін, –
Скоро у свої права заступить осінь.
Вранці більше не почуєш спів птахів;
Вечорами ж неба золоте світило
Геть затулить грозової хмари тінь,
Сірим кольором голубизну розмиє.
Що було раніш надійним і міцним,
Стане несподівано хистким, примарним,
А смутне й туманне вирине з глибин
Й раптом стане переконливо звитяжним.
Сумніватися почнеш ти врешті-решт,
Як підніме шторочку чаклунство справжнє,
Істинній любові вкаже шлях вперед, –
Сили зла і бідування тут не владні.
09.09.2015
