Немов зійшла з сторінок книги,
Промінням сонця оповита
Майстриня із тримань інтриги,
Моя ти власна Афродита.
Немає меду що солодший за твої уста,
Нема провалля глибшого твоїх очей
І так бракує твоїх дотиків тепла,
Що дні рахую я до нових зустрічей.
Ще б хоть на годинку, на секунду
В обіймах твоїх опинитись
Відчути запахи твого волосся
Щоб час в момент міг зупинитись.
