Зранені села під натиском змін спорожніли. Він береже джерело, наче сторож Нілу: всіх крокодилів прогнав — квітам дав напитись. Стомлений бабин кіт — хвіст як дріт, вушка з китиць — мовби старезний аскет в українських скитах. Ки-и-иць-киць, іди-но, підбитий мій воїне світла, будемо разом ганяти цю нечисть вітром. Мельника син королем став, убрався в піксель. Коте в чоботях, тупих людожерів місять. Чо-о-орні котли. Сірі миші притихли в стрісі, ми їх розбудимо, будемо людяні навіть у пеклі. Клин журавлів в небі розмив стиль ар-деко. Хмари сплелись пелюстками з мазків півоній, пензель із шерсті швидкий — рій думок півсонний. Магія муркоту гріє теплом долоні, Казка шепоче до Ночі: «Іди вже, сестро»… Місія — в місиві днів зберегти мистецтво. © Олена Галунець
ID: 967371 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 04.12.2022 00:49:13 © дата внесення змiн: 04.12.2022 00:49:13 автор: Олена Галунець
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie