щось таки трапилось знову
дощ серед білого дня
майже нічого не чути
не вистачає любові
в коренях мертвих тополь
марно шукає коня
тінь не пригаданих снів
дивні сумні й безтолкові
в колах червоних пентаклей
тягнуться жовті вогні
поміж холодних калюж
у відблисках серед багнюки
наче на птератодактлі
у хмари тікає чимдуж
далі від перехрестя
чорний загін мамелюків…
місто ковтає туман
губляться шлях і думки
падають в прірву часу
білі уламки буття
сунуть на осліп в капкан
тягнуться з неба струмки
наче трамвай на гасу
і розчиняють життя
...
221122
