Кричати, хочеться кричати,
Горланити до хрипу,
Сльозами світ цей заливати,
І повінню усіх накрити.
Цей крик у горлі роздирати
До крові буде, й непохитно
Бажання стане поставати
Себе зламати, бо тендітна.
Бо дуже юна, вірна надто,
Плаксива, сильні недосипи.
То, може, якщо поламати,
То явиться до мене сила?
То, може, вбити буду здатна
Стару себе, бо вже не мила.
І обернуся в сталь, у лати,
Впадуть мої "рожеві крила".
Безжалісно гудять гармати
— То мої крики; мов чорнила,
Полились повінню солдати й
Пекуча кров у їхніх жилах.
