Душа захлинається у хвилях незнаності,
Ноги ще не навчились ходити по воді,
Контури світу змінились до невпізнанності,
Здавалось, довкола нікого, хто допоміг б у біді.
А хвилі вирують, здіймаються вгору,
Слабшає пульс...Серця ледь чутно удари...
Зупиняється...Тиша...Замовкло у злісну пору...
Кроки смерті... Пелюстки смутку засипали мари...
Аж раптом, світ огорнув ніжний голос Любові,
І на межі світів воно пригадало, як забилося в перше,
Життя знову душа віднайшла у нетлінному Слові.
Замовкла буря. Заспівало серце, для страху умерши.
