У розмірі зіниць, в тремтінні вилиць,
В відсутності у темряві границь,
У міцно-стиснутих руках, що наче злились
У запереченні і виклику колись,
В очах, де вогники давно в тебе вселились,
У тому, як торуєш ними шлях,
В важкому погляді, яким вони упились
В чергову жертву, викликаючи лиш жах,
В німій присутності, безжальності убивці,
У апатичності й незнаності душі
Є щось таке, чого ніколи не судилось
Ні зрозуміти, ані навіть осягти.
Але цікавість виявляє в нас сміливість
Чинити опір, на шлях істини вести!
