Вона побуде трішки - і піде.
А як захочеш - лишиться навіки.
Минають дні, невпинно час іде,
В твоїх думках лише її повіки.
А на устах лише її ім'я.
І хоч твій розум каже: " Вгомонися".
Вчувається не пісня солов'я,
А її сміх. Й вона тобі лиш сниться.
Вже другий рік минає, як віки.
Здається, знаєш ти її століття.
Здається, разом ви роки й роки
І пережили радість й лихоліття.
Ти знаєш, що в минулому житті
Ви точно були разом, що й гадати.
А, може, й в тої долі на меті
В наступному житті вас поєднати.
