Аркушем білим, до тла, з непокору,
Згоріла душа.Стало сірим багряне.
Мій принцип(канони):«…Ніколи й нікому…»!
Ніз́́ащо! Добро, не зализує рани!
Я часто буваю в полоні думок,
як звір ,що жорстоко був загнаний в клітку.
В полоні хорошого, злого, зірок.
Звелося на мені, залишивши мітку.
Прометеєя чи Каїна рани - Новина.
Добро принесе плоди розчарування.
Запитаю у себе бо мучить провина:
«Чи виправдає, всі твої сподівання?».
Я ніколи не думав що стану таким.
Та швидко прийдеться усе призабути.
Допоки є час щоб розсіявся дим.
Змінитись, щоб іншому точно не бути.
Запал, гомін волі ,юним чи молодим,
Вони… (його), точно захочуть забрати!
Ти підеш за стадом, але станеш яким?,
Добро…!?Та чи варто усім довіряти?!
Як істину, прийняв для себе канони.
Всі люди - тварини, у пошуку манни.
Я нікому, нічо ,і тим паче ніколи….!
Без сенсу,- Добро не зализує рани!
