Лікує час, усі це добре знаєм,
Те, що болить, колись переболить.
Воно повільно, ніби сніг згасає,
Та іноді у грудях заскімлить.
Це час і пам"ять мають таку звичку,
Допомогти стражденній тій душі.
Здається їм, що це усе дрібнички,
Забудуться в життєвій метушні.
І віддаляють кроки те минуле,
І відцвітає колір тих очей,
Що без жалю колись ми відштовхнули,
Це коштує безсонних цих ночей...
Що час лікує, знаємо ми всі,
Та не завжди ми хочемо в це вірить.
Все більше віримо гіркій сльозі,
Що в час такий ніколи не обдурить...
Підібрані душевні ті слова,
Болить і серце і душа.
Та час їх трішки вгамонить
Бо ми продовжуємо жить.
Гарно, дорога Надюшко! Щасливих Вам миттєвостей та море позитивних почуттів!
Щастя Вам! 
Чудова поезія! 
Майстерно передані почуття! 
