Усе ламке. І стоголосся вулиць
Будинки з таємницями життя
Із вікнами де за фіранками
Прощаються гріхи і каяття
Проходить наче день спотворений
Чекаючи чергового гріха
У глибині його немає зла
То лише атрибут сучасності
То лише прагнення щасливим стать
За межі вийти бідності і марності
І щось в собі старе зламать
Нове на місці цьому збудувать
Розбитий вщент ліхтар що був оманою
Але він вів хоч й шлях його слизький
Ошатно світ крокує раною
У день який темніший й наче звір.
