Поема проста
1
У диханні Твоїм неізреченно — жити б!
Та тільки серцем
з серцем говорити
І в очі Твої лиш — зоріти
і зоріти!!
То мов жаріти...
Не ангел я:
Дух дав від Себе дар — творити!
Ти — Поетеса з словом
золотим!
О — мені бачить би,
лиш в диханні і жити б!!!
Твій обрій! він — збільшить заняття
усім святим...
2
Стояли б штакети — плакали б —
штакети
Стояли б солдати —
плакали б
солдати
Зайти з сліпучого двору — темний таки
ти і хата
ти стовп
ти грязь
мабуть мрець —
моральної сили немає очі
на Неї підняти
загорілося б будь-яке посвідчення
чи папірець —
так Її любиш!!!
й не можеш очі до Неї підняти!!! грязь!..
ти мов якийсь інтернатний
ти житель землі
то чи всім буде, жителі земні, —
не стане моральної сили очі до Неї
підняти?
та й все будете відчувати
що Вона вас любить
і усміхається до вас — але...
не ваші «багатства» плачуть
плачуть солдати
плачуть штакети
все одно це
3
Став я щасливим —весь світ
відчужився...
ви не зможете на Світло
дивиться
мазохісти з мазохістами! —
аби лиш щасливий не появився
а то Бог дасть подружаться —
й ви не зможете
на Світло
дивиться...
4
Чи мені б зараз реально
8 — 9 секунд устояти??
«дах поїде»?
Це могли б іще відновляти!
5 — 7 секунд, ну, вдруге, зміг же!!
Зрозумійте — що те очі не ріже...
Ні, очі — не ріже!
Це ж Любов... це ж в Сонці Правди,
це ж в Бозі — камені наріжнім...
Це може розірвати!!
Ото й нас спаса — Божа Мати...
5
І в очі Твої лиш — зоріти
й зоріти! То мов жаріти...
І дихання неізреченне — жити...
27.06.2021, з причастям,
Свято всіх святих,
28.06.2021
