Як добре мати щось священне:
Ікону, храм, звучання ОМ,
Де віри почуття безмежне
Парить над тілом та єством.
Де хочеться закрити очі,
Розглянув те, що є на дні,
Що непокоїть так щоночі,
Й насниться у тяжкому сні.
Де світ зупиниться у часі,
У просторі, де є лиш Ти,
І хвилювання всі наразі
Підуть з важкої голови.
Хай там любов охопить серце
До тріпотіння духу-крил,
Що ритму Космосу підвласне,
Що й є життям і дивом з див.
Хай існування несе радість,
Бо кожен вдих - то є політ,
Момент, де ми і є, насправді,
Де Ти і Всесвіт - монолит.
Живе буття яскравим світлом
Охопить справжнє без оман,
Здолати стрАхи допоможе,
Що спричинили стільки ран.
Змій его ляже позабутий,
Відчувши марність своїх чар.
Бринить момент натхнення повний,
Що піднесе твій Дух до хмар.
