За двадцять щастя, за чверть кохання,
За десять розпач, за п'ять прощання...
Пробач, мій любий, що так кохала,
Жила тобою і надихала.
Пробач, що світлом була для тебе,
Що крила мала й злітала в небо.
Пробач надії та сподівання,
Шкода, не знала, що не остання...
Що не єдина, та й не кохана:
Зручна, корисна й любов'ю п'яна.
І я пробачу, про все забуду,
Колись згадаю й сміятись буду...
А зараз в серці моїм тривоги,
Бо крига вкрила твої дороги -
Не підковзнися, іди до мрії
І хай здійсняться твої надії.
І не турбуйся, що зараз плачу,
Без тебе, милий, себе не втрачу.
Розквітну швидко, з весною разом -
Не буде місця в мені образам.
До щастя йтиму ще ширшим кроком -
Тебе минаю, лишу уроком...
Весна лікує... 
🙏
Чуттєво, зворушливо! 
