Мудрість віку маю,
В зиму повертаю,
Знаю,- цього досить:
Є куток спокійний -
Затишок надійний,-
Душа злету просить!
У дні хмарні, нічки,
Коли горять свічки,-
Дивлюся в віконце,-
Щастя йде з видінням
Сяйва чи проміння
Місяця та Сонця?
Може повернеться
Або відгукнеться,
Але тільки може…
Хоч не все плачевно,
Та не зовсім певно,
Бо буття негоже…
З вітром-буревієм,-
Відправляю мрії
У краї далекі,
Щоб, коли розквітне,-
Сповниться завітне
З прилетом лелеків…
Бо взимку не варто,
Де снігова варта
Чекати на вісті,
Напровесні лише,
Коли світ задише
У зеленім листі…
Збудиться жадання
Зустріччю кохання
У рідному місті,
Прийде романтичне,
Де думки ліричні
Світлі ясні чисті…
18.02.2021р.
(Збудиться – від збудити)
Романтичного Вам, ліричного і чистого. Гарний вірш. 
