То був не сон. У літні вечори
Гуляли ми щасливої пори.
Я тішився: ти поруч мене йшла.
Здалося, затишок любов знайшла.
До тебе і від тебе, мов на крилах,
Душа моя співала і летіла.
Чудовий час! Обоє, молоді,
Писали вірш цілунками тоді.
Зіркові промені й тепло з-над нас
Лились в серця, щоби вогонь не згас.
До тебе і від тебе, мов на крилах,
Душа моя співала і летіла.
То був не сон, та я збудивсь зі сну:
Хтось рвав любов оманливо міцну.
Я вгледівся вночі: в твоїх очах
Вогонь, що й не горів, давно зачах.
До тебе і від тебе, вже безсила,
Душа моя летіти не хотіла.
