вулиця палає. погроми, паніка, і нескінченний жах.
від грому пекельної музики плачуть маленькі діти.
ця ніч була, як кришталь, а стала,
як кришталь, що розбився. ніхто не знає,
як це приємно: реготати на всю горлянку,
й топити цей добропорядний світ в хаосі.
я – опівнічний змій, я вкраду ваших дітей,
спалю ваші житла, і позбавлю вас віри в поліцію.
тут і вдалині місто у вогні.
поглянь, як яскраво горять будинки!
хто будував це місто? його руйнування здійсниться
як ланцюгова реакція за принципом доміно.
я не знаю, чи ви вже знаєте ваше прекрасне майбутнє;
я не знаю, як вам сподобається той, що невдовзі прибуде,
похмурий небесний гість на мертвому коні,
пан вогнепацький-паливода.
море вогню за вікном; в коридорі – завали з трупів.
трупи гризуть перелякані розгублені пацюки.
хтось наполегливо гримає в двері: то неминуча смерть
проситься колядувати.
увійшов маленький хлопчик, озброєний, як пірат.
в нього замість одного ока – поламаний цифеблат.
за п'ять до опівночі! пізно. йшов би ти спати, хлопче.
думаєш, ти мене вб'єш? шановний, не будьте клоуном.
насправді тобі пощастило: завтра не йти до школи.
я – директор цілого цирку, ти не помреш ніколи.
авжеж, бо я знаю: я бачу не так, як ви.
в тебе на шиї сидить демон без голови.
дитино, доповідаю: той хлопчик вже мирно спить,
я його заспокоїв. не віриш? ну, то здурій, як всі,
порубай мене сокирою і згодуй собакам.
хіба я один, хто гуляє парком під час пожежі?
знай: я швидше спалю цілий світ звідси до антарктиди,
ніж дозволю тобі хоч на мить вважати мене брехуном.
я – невразливий, несмертний. я спричинив це все.
я почуваюся богом. думаю, все так і є насправді.
треба зробити об'яву народові. скинь з мене ці кайдани.
мій народе, увага! слухай! я – голос розбитих небес.
цей голос повинен довести мій народ до тваринного стану.
я покажу вам, як цей брехун, вивернутий навиворіт,
стане моїм пророком, вашим провідником
burner, motörhead
як це розуміти, шановна 
