В житті ніколи не вгадаєш
Що варто нам усім шукать.
Десь знайдеш щось ,а щось втрачаєш-
Лиш треба трохи почекать.
В Одесі був я на хрестинах-
Як було добре погулять!
Таких як там людей гостинних
Десь-інде важко пошукать.
В гостях час весело минає,
Пора мені в зворотню путь...
Та коли потяг вирушає-
В квиток забув я зазирнуть!
А далі було як у фільмі,
Хоч як Сергій машину гнав,
Та окружна була забита,
А потяг... хвіст нам показав!
А я був вільний й нежонатий,
і гроші рідко рахував.
Купив білет на іншу дату
І зовсім не переживав.
Вернулися у Хлібодарське-
Ще день я можу погулять.
Тут кум з роботи повернувся,
Пора уже за стіл сідать.
В Одесі люди хлібосольні-
Голодним з хати не підеш!
Ну а тверезим і похмурим,
Мене б не випустили теж!
Ту ніч я смутно пам'ятаю...
Неначе крізь тунель летів.
Побачив дно я і Нірвану
І ледве не позеленів!
Кум на роботу без машини...
А я з малим у парк гулять.
Хоч був в некращій своїй формі,
Та рідним треба помагать.
Під вечір я попав на потяг,
Бо на часи весь день дививсь.
Зайшов в купе, розставив речі,
І швидко спати заваливсь!
Уранці потяг прибуває.
Мене зустріне рідний Львів,
Та я ніколи не забуду,
В Одесі як вікенд провів!
2019р. Андрій Рубан
