Для тих, хто здатний йти усупереч,
Для тих, хто знає цінність слова «спротив»,
Це не одна із сотень ворожнеч,
Це усі за і ти один лиш проти …
Це Бруно, що палає у вогні,
Малює хтось світи далекі, сніжні,
У Казахстані десь в якомусь сні
Гулагу в’язень пише вірші ніжні …
Без вас все б сірим залишилось на землі …
На троні дурість, біля трону вірні,
А що навколо, то уже без меж,
Безглуздя, сором теж уже безмірні.
Чи той, хто любить теж усупереч,
Не їй, суспільству, де в ціні покірні,
І б’є у серце пломінь чи картеч,
Відмінності вже не такі помітні …
Троянду кинули в багно. Біда, авжеж.
Та гірше справи у тої багнюки.
Без спалахів. Без змін. Звичайний треш.
Вмивають з неї душі. Спершу руки …
Одні кричать все те, що вже було.
Другі кричать все те, що остогидле.
Візьму далеким і близьким назло
Зроблю щось не набридле …
Садитиму троянди у саду,
Та хоч одну, дождусь її цвітіння.
На проводи безглуздя не піду.
Бо до душі горіння, а не тління …
Фото - ілюстрація до оповідання "Ключник" Н. Вівчарика
Без вас цей світ також,
у чомусь був би сірим...
Вам обладунки до лиця і меч,
бо ви є Лицар правди
і учитель маловірам.
А ще трояндовий
у нагороду вам вінець...
Поет від Бога,
і від нього ж - українець,
що голос роду не забув і не продав.
Дай Боже вам здоров`я й сили
для здійснення хороших,
добрих справ!
дякую
А знаєте, якось не пишеться останнім часом...
"На троні дурість, біля трону вірні,
дякую
