співаючи в глухому підземеллі
так, ніби виправдовуюся в суді,
сумую: мій голос тремтить зрадливо;
мої кості та плоть стали мені чужими.
– яка то біда для простої,
невибагливо-тихої Jester!
я виповнив вашу мудрість
справді плодами Едему,
я зберіг твій переляк разом
з моїм у тих самих яслах.
моя приповість – повна; так само
й твоя досконала правда:
обґрунтована, аргументована та всеосяжна.
сапфіровим палацом був для мене
твій розум нестерпно дотепний
і проникливий аж до споду!
скажи, хоч мені й не дозволено нешанобливих речень:
як може серце Jester бути настільки добрим?
дивуй мене, й ніколи не дивуйся –
гукала я, мов дике порося,
коли сам місяць вив, мов з-під землі вовчисько,
а сонце казилося й палахкотіло:
дай усмішки, дай розуміння
оцій пурпуровій заграві!
не лишилося вже почуттів: нічого
крім страждання й раптового болю:
нічого не встановилося – а ні лишилося цілим.
сором мені нескінченний в тому, як це скінчилося!
– та як може серце Jester відмовитися від м'яса?
ми молилися ревно – та пили забагато вина.
омар, курвa, хаям аплодував навстоячки.
шлюбні справи – таке серйозне, виснажливе бездоріжжя!
дам же я волю сльозам:
може, втішать мене, невтішну.
ви зробите собі шипшинового
запашного англійського чаю:
примариться вам поточитися – я вже й впаду насправді.
в темному розпачі рватимеш ромашки – та не для мене.
– та як може серце Jester розбитися, га? от горе
переклад з англійської с) юлія марген
