Я просто маю таку потребу
Блукати з тобою вечірнім містом,
Мені так дуже всього цього треба,
Це дуже моє таке особисте …
За руку тримаю, не пускаю від себе,
І десь там високо сміється небо,
Вітрисько на мене чомусь розізлився,
Бо може дощем серед літа упився …
Я просто маю таку потребу,
Щоб буря ця не минала зовсім,
Щоб у серці моєму все те, що про тебе,
Писало своє як колись і досі …
Сплітати буденне із нереальним,
Сплітати щасливе із трішки печальним,
Штовхаю планету цілу від себе
І не відпускаю себе від тебе …
Я просто маю таку потребу,
Щоб буря ця не минала зовсім,
Вертіла мов вихор далекі верби,
Щоб не як завжди і щоб досі …
Нехай крадіжка, але зі змістом,
Блукання разом холодним містом,
Таке усе на щодень несхоже,
І тільки осінь таким допоможе …
як гарно вплелося різне римування в поетично-романтичний вінок. Додаю в обране. Дякую за насолоду... 
Гарний вірш! 
