…Надцять літ на Полтавщині
В світ пішла краса-дівчина.
Як жила у ненечки,
Звалась просто – Женечка,
А як стала вченою,
То Гречук Євгенія.
А тепер компанія
Зве її Іванівна.
Гарно вчилась, залюбки
Їла борщ і галушки,
Школу скінчила на славу,
Поступила у Полтаву
В інститут педагогічний,
Факультет-біологічний.
І направили не «в дірку»,
А в чудову Ясногірку,
Де зустріла кавалера,
Звать Степан, та не Бандера.
І сплелися у союзі:
Він, вона – обоє Кузьмич.
Володіє педохистом
І звання є методиста,
Бо в навчання вона вносить,
Те, що греки звуть пердосом.
Здобули вдвох шану й славу,
Мають донечку Оксану.
Ясногірко, Ясногірко,
Як лишати тебе гірко!
Та чорнобилева кара
Перегнала в Пустовари…
Поки Женя наливає,
Ми їй ось що побажаєм:
Щоб жили на новим місті,
В трьох у сумі років 300,
Щоб школярики любили,
Щоб все імпортне носила,
Щоб бджілка в хаті дбала,
Щоб зарплату добру мала,
Щоб на стіл попали з часом
Мандарини і ковбаси,
А від донечки Оксани,
Щоб з’явились Тані й Вані,
Щоб сім’ю любили друзі
В Україні і в Союзі,
Щоб були здоров’я й сили,
Щоб душею молоділа,
А у мужа щоб своя
Була міцність бугая.
Щоб і з Стьопою кохались,
Щоб і з нами родичались,
Щоб усього домоглася
Твої куми Галя й Вася.
01.07.1991
ID:
856454
Рубрика: Інше
дата надходження: 30.11.2019 19:18:20
© дата внесення змiн: 30.11.2019 19:18:20
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
