Зима навіює нам завжди
Спогади минулих літ,
Які нагадують мені завжди
Кохання мого цвіт.
Ті спогади, як теплий вітер,
Що здіймається десь у степах.
Гойдає купу чудових літер,
Що виринають у віршах.
Такі солодкі і чарівні
Залишаються на вустах,
Проте зараз божевільні
Крутяться у моїх думок.
Їх я берегтиму,
Як найцінніше у житті,
Щоб не загубити
У безжальній самоті.
