Мігруємо на південь, на північ... Схід чи захід?
Таки не разом двоє. Заплутуємо світ
Оцими незалежними думками про свідомість.
Чи є вона у кого чи дожила вже вік?
Не доживе майбутнє до перевірки істин,
До виважених правил, що б’ються до кінця.
Вже правда не належить тому, хто пробачає,
Свободу п’ють відважні, такі малі серця.
І кожен подих – перший, у ньому – ціла вічність,
Лиш крок до потойбіччя. Доводиться повзти
Шляхами, що розкажуть – каміння ще не гостре,
Потрапиш у пустелю, тоді пізнаєш суть.
Вже бути не захочеш ти свідком під дощами,
Що вимивають правду з корінням, до ниток.
Шматками виривають з обіймів ледь гарячих,
Несправжніх, недоречних, але хіба чужих?
