Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай...
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь ставок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята...
Розкрили квіти пелюстки, цвітуть он навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
