В казковому краї далекім, малята,
Де вчаться дельфіни у чайок літати,
Де сонце від вітру ховається в гори
І білою піною грається море,
Там хвилі над берегом дружньо кепкують:
То легко торкнуться його, то бушують.
Бешкетниці мушлю в дарунок лишають,
Ледь згодом — за неї і в море тікають.
Закутались гори в перинку із хмарок.
Присіли спочити, зустрівши світанок,
На килим лаванди бузково-чарівний,
Щоб слухати вітру історію дивну..
..........................
В хатинці, між листям пахучої м‘яти,
Жив милий жучок, непосида затятий,
Кумедний «ліхтарик» посеред травички,
Світилися крильця його й черевички.
Малесенький «вогник» із личком привітним,
З іскринкою в погляді, в серці — зі світлом.
Й були найяскрАвіші мрії у нього.
Усі Світлячком називали малого.
— Який він прекрасний! — Метелики мліли.
Кружляли навколо, торкнутись хотіли,
Хоча б ненароком, хоч крильця краєчком.
Любов‘ю палали маленькі сердечка.
Щасливі, яскраві летіли на світло.
А він усміхався їм ніжно й привітно,
Підморгував весело «квітам» крилатим,
Дозволивши в мріях своїх покружляти
І сам підіймався жаринкою в небо,
Здавалось для щастя нічого й не треба.
Йому ж було треба, хоча небагато:
Щодня і щоночі до моря літати.
Туди, де між хвилями — мрія блакитна,
Яскравий Маяк де стоїть непохитно,
Вдивляється в даль безперервно і строго,
Щоби Пароплаву вказати дорогу.
А той пропливає щораз гордовито
І голосно друга вітає привітом:
Протяжним гудком, неймовірним і щирим,
Бентежним, гучним, хоч далеким, незримим.
Між велетнів двох, неприступних і гордих,
Щораз Світлячок затамовав подих.
............................
ЯкОсь, серед ночі, до сонечка сходу,
Щокою відчувши стіни прохолоду,
Повідав він мрію свою Маякові.
Бриніла надія у кожному слові:
— Якби Пароплав величезний, могутній
Й мені дарував свій гудок незабутній...
Всміхнувся Маяк:
— Що я маю сказати?
Ти, поки-що, спробуй-но не заважати.
Послухаю довше твої теревені —
На друзки розіб‘ється друг мій об скелі.
У темряві велетня море поглине!
Миттєво могутній потоне! Загине!
Зітхнув, не образився мрійник маленький.
Додому помчав непосида швиденько.
Не через слова — через хмари похмурі,
Здавалось от-от розбушується буря.
Мерщій — до хатинки, що в травах сховалась,
Де з затишком й ніжністю щастя змішалось,
Щоб мовчки помріяти і скуштувати
Імбирного печива й чаю із м‘яти.
..............................
Ще раз озирнувся. Потерпли аж крильця —
Розкраяла небо навпіл блискавиця!
Мить сяйво її освітило дорогу!
Імла непроглядна! Не видно нічого!
Ні моря, ні світла, ні неба, ні хмарок.
Одна лише злива. Один тільки морок.
На поміч помчав Маяку відчайдуха,
Туди, де гроза планувала розруху.
.........................
Знесилене бурею, зморене, хворе
Металось в гарячці налякане море.
Безжалісно хвилями било, шмагало,
Біди наробило б страшної немало.
Та крикнув жучок, ледь не знесений вітром:
— Я тут! Я з тобою! Візьми моє світло!
Бери сміливіше! Ти ж — сильний! Хоробрий!
Довірся мені і усе буде добре!
Повір! Не тривожся! Тебе не залишу!
Не бійся! За руку тримайся міцніше!..
— Спасибі — сказав лиш самими губами
Маяк і... засяяв ясними вогнями!
Ніхто й не помітив та не здогадався,
Що крок до страшної біди залишався...
То ж знов Пароплав привітав свого друга
Протяжним гудком. Аж здригнулась округа.
Зі щирим привітом, що чути за милі,
Він гордо проплив, розсікаючи хвилі.
.......................
Радів Світлячок, що скінчилася злива,
Став зовсім сірЕньким, всміхався ж щасливо.
Хоч голосно якось сміялися чайки
І хмаркою мимо — метеликів зграйка.
Ех! Як калатало сердечко малого!..
...То й що, що гудок цей звучав не для нього...
І хай не збулась давня мрія красива, —
Це зовсім жучкові було неважливо.
Він сірим лишився, водночас —прекрасним,
Мав світло у серці, яке не погасне..
нарешті добралась до ваших дитячих творів. які ж вони особливі - зі світлом, любов'ю, мудрістю, сміливістю - саме це потрібно нашим малюкам !!! Ви Чудо!!!
Прекрасно, Ви просто молодчина, яка чудова і повчальна історія. Добро і є добро, і не важно, що вітають іншого, а важно що його зробив ти. спасибі Вам велике.
візьми моє світло!!! - сильно Зоє. твір, ніби, для дітей, а... скільки у ньому такого, що й дорослим повчитись варто. я стільки перлинок для себе відзначила!
«Завзятий» ну просто переслідує мене у віршах) Подумала, що хоч тут заміню на «затятий», але, певно, поміняю) Гарний у Вас вийшов експромт) Дякую, що приділили мені увагу)
Яка чудова віршована казка про дружбу, жертовність, добро та підтримку! 
- зі світлом, любов'ю, мудрістю, сміливістю - саме це потрібно нашим малюкам !!! Ви Чудо!!! 
