Вирощують нас у фермах-країнах.
З дитинства нав‘язують цілі чужі.
Навіщо потрібні кордони і війни?
Усі на планеті — ми діти Землі!
По музиці геній, не став музикантом,—
хлопці сміялись, що він не мужик.
Батьки не розчули голос в таланту,
Не було підтримки, то ж з часом він зник.
Лише одиницям вдається відкритись,
не травмувавши своєї душі.
Ті ж, хто не хоче системі коритись, —
сум та страждання ховають в собі.
Для тих, хто керує, це неважливо.
Колись так, напевно, страждали й вони.
Не витримав тиску знущань лихой долі,
мрійливість дитячу з життя відсікли!
Їх погляд крізь натовп можна помітить.
Крик їх лунає лише в тишині.
В дорослих тілах заточені діти.
Мури в‘язниць збудували самі!
