Мері, коли я став аж таким дорослим?
Коли я викинув триколісного велосипеда?
Коли припинив штрихувати позначки росту?
Коли відчув що в бочці більше дьогтю ніж меду?
⠀
Мері, я взагалі того не помітив.
Я був дитиною ніби ще вранці.
А тепер я знавець усіх слів і літер.
І ношу обручку на безіменному пальці.
⠀
Мері, коли це сталось? О, мила Мері...
Я заховався в роботі, в рутині днів.
Все, що у мене є — занотовано на папері.
Все, що я встиг зробити, все, що зумів.
⠀
Я до цього не йшов. Я зовсім цього не прагнув.
Мері, стати дорослим — це така собі перспектива.
Я так мріяв побачити світ: Барселону, Прагу...
А наразі я бачу щовечора пляшку пива.
⠀
Люба Мері, чому ж твоя парасолька
Більше не мерехтить у небі - надії вогник?
Ти велика мого дитячого серця долька.
Воно за тобою, Мері, реве та стогне...
