|
Цього літа в гості до Юрка приїхав дід. Мешкав він в іншому місті, в родині найменьшої дочки, тому й бачилися вони з онуком рідко. А тут прибув геть на ціле літо, ще й пояснив причину просто: «Хочу наприкінці життя поблукати рідним краєм, залишене щастя відшукати та й іншім допомогти своє знайти». Дивно всім стало, але промовчали, вирішили: химерить дід на старість.
Якось покликав Федір Якович онука з собою на прогулянку до лісу. Юрко на той час порався з поламаним самокатом й гуляти не збирався: «Та що там цікавого, дідусю? Ходжено-переходжено! Ягоди відійшли. Грибів ще нема…»
- А ходімо з тобою, голубе, щастя шукати! – Та де ж його в лісі знайдеш? Скільки з хлопцями лісом бігали, жодного разу не зустріли. –А я місцину вірну пам`ятаю. Ходімо. Лише захопимо з собою штикову лопатку. –А що, щастя відкопувати треба? Підемо, - реготнув старий, - сам побачиш.
Обішли городи з краю села, оминули залізничний насип з блискучими рейками, вийшли на узлісся. Дід частенько зупинявся, придивлявся, до чогось принюхувався. І посміхався. В очах грали лелітки. Чи може, сльози? Обличчя у Федора Яковича наче помолоділо, навіть зморшки порозгладжувалися. Минаючи старі дерева, він торкався їх зашкорубілих стволів долонями, до деякіх припадав, наче обіймався. Схилившись, раптом відшукував у траві минулорічне пріле листя, вдихав його забутий дух, підіймав нещодавно облетіле, пожовкле, що квапилося раніше зустрітися з осінню березове листячко або цупкенький ще жолудь, й знову принюхувався.
- Ну що ти, дідусю! Ходімо швидше щастя шукати! Що тут, на узліссі, цікавого?
Місце дід залишав неохоче. Та раптом, з якимось хвацьким завзяттям, старий пришвидшив крок і бадьоро метнувся в гущавину, одначе широкого просіку з торованою доріжкою з виду не випускав. Через деякі півгодини дід ходу стишив. Зупинився.
- Десь тут… Зліва, на галявинці… Шукай місце, де травичка волога.
- А як ти знав, що тут мокро буде? І справді, травиця молода, свіжа, пагонців нових на кущах багато, наче й не торкалося їх палке сонце. І суничка – он, тільки-но визрівати почала, й квіти біля пня, навіть осока росте!..
- Ну, от і лопатці прийшов час попрацювати.
Федір Якович вийняв з міху лопату й почав обережно розхиляти траву і листя, густо переплетені пружистою порістю в самому тінистому кутку галявини. Час від часу він охайно підрубував тонке коріння, видовбував дерен, занурюючи штик у вологу пухку землю. Добрався до піщаного грунту.
- Ось він, рідний, - прошепотів, хвилюючись, дід, - не збіг! Тільки заснув у забутті...
Юрко зацікавлено спостерігав за чародійними діями старого.
- А ну, онуче, помагай! Руками, руками розвертай обережно пісок, відкривай дорогу Щастю!
Юрко охоче присів навпочипки. Не зважаючи на підмокаючі в траві штанці, спритно розгортав пісок в ямці, передбачаючи, розуміючи дідовий задум. Нарешті з маленької ямки, пробиваючи верству піску, піднявся завтовшки з палець бурунчик чистої води! Він набирався сили, вперто, лобасто зрушував геть нападавшую глицю, сухе трав`яне клаптя, і скоро виріс у невеличку округлу - і співучу! – купину!
- Ура! Струмок! Ми знайшли джерело! Діду, послухай-но, як дзюркоче! –підстрибнув у захваті Юрко. – А пити цю воду можна?
- Склади долоні корцем і пий на здоров`я! Недарма у народі джерело криницею звуть. Нема нічого найздоровішого за джерельну воду. Вона здоров`я дарує, молодість береже. Більшість відкритих людьми криниць щороку освячують в ім`я святого Пантелеймона-цілющого!
- Я зрозумів, дідусю, зрозумів, - захлинався студеною водою й раптовою радістю Юрко, - чому ти джерельце Щастям назвав. Сьогодні ж хлопцям про нього розповім.
- Приводи друзів на галявину, та не для пустощів. Принесіть чистих камінчиків, піску; розчистіть чашу кринички, щоб наповнилося озерце, обгородіть навкруги, щоб листя чи трава його не зазсмічували. Зробіть ослінчик неподалеку, щоб подорожня людина могла відпочити та насолодитися чарівним питвом. Тоді й вийде, що щастя своє ти знайшов і щиро їм з людьми поділився.
Вода – превеликий дар природи. Хоч і відомо, що Земля наша займає шосту частину планети, але придатної для пиття води на земній кулі замало. Є місця, де чиста вода неприступна, - там людям й тваринам загрожують страшні хвороби, життя їхнє важке й коротке. Дуже важно відноситися до води дбайливо й чемно, вона-бо джерело життя!
ID:
824621
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 08.02.2019 15:14:43
© дата внесення змiн: 08.02.2019 15:14:43
автор: Борисовна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаве оповідання! 
Та мені здається, що я його вже читав... І теж хвалив! 
