Поцілунок дощу- ніжний дотик води.
Цей дотик нізчим не зрівняти.
Він холодний терпкий, навіть трохи п’янкий,
Та я буду за ним сумувати.
Я відчула на звук, я відчула на смак,
Я у нім впізнаю твою душу.
Я стоятиму тут, нікуди не піду.
І нестерпною стане ця суша.
Я цілую краплини,
Він цілує мене,
Як хотілось колись цілуватись...
І по трохи іде, залишає мене,
Залишає слізьми умиватись.
березень 2013 р автор Шипа Ірина
дякую 
