З МИНУЛОГО СЛОВА...(ПЕРЕКЛАД)
Так любо ти сказав: дівча!
Казав, що сміх іскрить в очах…
Я відтоді в полоні чар…
Дитинства безтурботний дар…
«Дівчатко чарівне моє!»…
Цей образ досі в серці є…
Я з ним жила, мов у шатрі,
Хай хлопці кпили у дворі.
Здавалося б, мости згоріли
І мрії наші постаріли…
А, ні, із кожної весни
Приходиш знов до мене в сни…
І я в душі своїй лелію
Оту, ще з юності, надію,
Душа співає й не притишу…
І вкотре знов про це я пишу…
ИЗ ПРОШЛОГО СЛОВА…(ОРИГІНАЛ)
Я погружаюсь в нежные слова,
Где юности порывы, естества,
В которых я купаюсь и люблю!
О, девичья мечта... Прошу, молю!
Как мило ты сказал… девчонка!
И будто смех мой льётся звонко:
Так безмятежен детства дар,
Где вновь в плену твоих я чар!
Девчонка маленькая, милая моя –
Вот те слова, в которых я жила,
Когда любил мальчишка дворовой,
Когда была я для него мечтой!
И вдруг, когда мосты сгорели,
Когда в мечтах, увы, мы постарели,
Являешься такой желанной ты…
И вновь я погружаюсь в те мечты…
м. ЛЬВІВ Наталія КАЛИНОВСЬКА.
