Мої мрії, мов папірцями,
Літачками просто у небо
Полетіли, підхоплені вітром.
Лише спогад тепер рубцями,
Мені, мабуть, його не треба,
Я заповню темряву світлом.
Та вони, як солодка вата
Прилипають просто до тіла
І вриваються в пам"ять примари.
Я не вмію, напевно, мовчати
Й говорити тоді я не вміла,
Я рукою торкнуся хмари.
Не цікаві оці закони,
Лише вільний фантазії простір
І свідомість кричить: "Вже годі!".
Рідні мрії мої, дракони
Вже до неї ідуть на розстріл,
Моя правда тепер не в моді.
Мої мрії, мов папірцями
Розлетілись просто у небо,
Полетіли підхоплені вітром.
Паперовими літаками,
Заберіть собі, хто-небудь
Я так хочу ще трішки літа...
Гарно! Треба трішки зачекати із зимою подрімати.. А там й пташка заспіває...Із весною привітає...Хай летять знову папарці, лишу бажання я в руці....Щоб все що хтілося збулося І щоби краще всім жилося!
Удачі Вам!