І знов гроза, холодний пада дощ,
На розпашілу землю і траву шовкову.
Схиливсь похмуро одинокий хвощ,
І не ведеться вже між трав розмова.
Сховались безтурботні горобці,
Принишкли, певно, полякались грому.
Великі краплі по руках й щоці,
Немов сльоза, скотилися додолу.
А блискавка розрізує навпіл -
І небо й землю розділити хоче.
Хоч хмари й потяглись вже на Поділ,
Десь смуток на душі, якийсь лоскоче.
Було так ясно, але ж цю грозу –
Для нас із відкілясь таки принесло…
А над ставком, грайливо погляда,
Яскраво – ніжне райдуг перевесло.
05.08.2018 р
