Сонний жовтень повільно повзе по слизькому шосе,
Третій день за вікном безперервно гуде й мороси́ть,
І на мокрий асфальт, ніби з рук, висипається все,
Що тримати забракло сил.
Весь вантаж, від якого так довго сутуляться плечі,
Тисячі сподівань, за якими я сліпо бігла...
Небо бачить це все і тоді, неймовірно доречно,
Розсипається снігом.
