Зі слів розкутих і найтонших фраз
Собі я витчу промінець-надію,
Який би у кулак народ зібрав
Й повів творити історичне діло.
Всьому початком є лиш сутність слів –
Вони володарі епох-реалій,
І в ролі полководців, і послів
Завжди вони найпершу скрипку грали.
Крізь сиву призму пройдених століть
Ще не змінилась сутність і свободи.
Саме вона найбажаніший плід
Була і є людині і народу.
Ті, хто пізнав свободу й слова суть,
Із праведного шляху вже не звернуть,
Бо у собі цей скарб завжди несуть.
Ним дихає синівська кров у венах.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Дай Бог, чтобы так было! 
