Ранок звичайний звичайного міста,
Будинки, проспекти, трамваї, таксі,
Холодні дерева чекають на листя,
Я щастя чекаю мабуть, як усі.
Іду на роботу, бо просто так треба,
Монетами дні у скарбничку років,
І думаю, думаю знову про тебе,
Сплітаю мережку не з нитки, зі слів.
Ті зайві слова, що тобі не відрада,
Комусь припадуть до душі хоч на мить,
Сама я не знаю, де вигадка й правда,
Невпевнено світ суголоссям бринить,
Думки розбігаються, ниточка рветься,
Мене поглинає дрібна суєта,
А стомлене серце, жевріюче серце,
До тебе словами летить із листа.
