Твої слова то моя печаль….
Чомусь у них, не знайду затишку
Твої слова не мені, а жаль….
З своїх почуттів допишу я книжку
І знаю в тім не твоя вина
Що живемо ми у різних століттях
Я собі у чай лиш, долю вина
І порину знову в нічних жахіттях
Та життя розділила, на до і після
Не зима, а твоя любов
І звучала у венах печалі пісня
Бракувало теплих твоїх розмов
На папері слова, витираю знову
Та лягають вперто нові рядки
Від твоїх очей не знайду я схову
Заплели так міцно, почуттів нитки
Віталій Прокопович…..
16.02.2018.
