Лиш початок весни, а в лісах пробиваються квіти.
Кольоровим панно́ розстеляються знов по землі.
Попри мрячні дощі і завійний, уїдливий вітер,
Їх тендітна краса зігріває в холодні ще дні.
А срібляста акація вбралась у сонячні шати.
Мов говорить зимі, що пора їй збиратися в путь.
Що весна теплим подихом сніжні розтопить намети
І дзвінкими струмочками води удаль потечуть.
Лиш початок весни, березневі холодні ще ночі.
Та природа навкруг прокидається нишком від сну.
Веселково зоріють смарагдами очі дівочі,
Бо кохання вже близько і співом віншує весну.
– Тож його зустрічайте! Назустріч розкрийте обійми!
Бо воно - це життя, що приносить чаклунка-весна.
Божий дар, що дарує незримі, божественні крила.
Що підносять до зір, де існують лише чудеса.
Всі коханими будьте й кохайте! Кохання - це диво!
Хай прискорено б'ються від радості ваші серця.
На земному шляху ним окрилені будьте й щасливі.
І нехай допоможе у цьому панянка весна!
06. 03. 2018. Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
