обертається голова
з північного на південний
спускаюсь частоколом сходів
з північного на південний
у венозне метро
двері поїзда стукотять залізно
двері поїзда б'ються мов серце
серцебиття зубів дверей
пережовує
я переміщаюсь
зі східного на західний
зі східного на західний
перегризати тунелі
потрібно
зі східного на західний
коли гасне світло
люди-світлячки
спалахують екранами
коли гасне світло
у пітьмі горять паралізовані обличчя
з інстаґрамними іскрами в очах
загаси світло
загаси світло
починається реклама
кишківник міста
повільно перетравлює металевого хробака
перистальтика тунелю проштовхує
усе глибше
зі східного на західний
до наступної станції
наступної станції
голос диктора заїдає мов вініл
і вагонна в'язь
пульсує наче жилка на чолі
трясеться мов альцгеймер
канібалізм залізного дитинчати уробороса
починається як
нумерація
з кінця поїзда
до уваги пасажирів
потяг самознищується
згорає мов папір
з останньої строфи до першої
з північного на південний
зі східного на західний
наступна станція
наступна станція
відсутня
обережно
двері відчиняються
гольфстрім столиці
виносить пусту бляшанку моєї душі
на контрактовий мис
усередині записка
усередині записка
прочитай її, києве,
прочитай мене, києве,
увечері я стану
комою твоєї метушні.
