Сонце засвітить і випалить рани наскрізь…
Впаде за хмару… Холодно стане і темно.
Важко вибір зробити і рве на шматочки злість!
Хоч плач і ридай все до болю даремно.
Із неба на землю,до небес із землі,
Літає душа споконвіку.
Голубом сірим,чи квіткою білою,
Подихом вітру відносить її.
Так важко тут втримати коріння своє,
Бо сила як дим десь зникає.
То сонце палить, то грози затоплять,
Нема ні кінця, а ні краю.
Та сили живучі у жилах киплять,
У вірі… По іншому в раю!
Надії тримають, мрії бурлять.
І так поки день не загасне.
Чи буде наступний чи ні?
Не питай …Все дарма!
Довершена участь твоя
У ньому й для тебе воскресне.
