Давно не бралась за перо
Чи то натхнення в мене не було,
Чи то чогось мені так не хватало
напевно сили було в мене мало,
щоб описать про все, що наболіло,
про життя нашого мірило,
як вижити сьогодні в цій борні
не легко всім не легко і мені.
Щоб так страждав народ вкраїнський
у час нелегкий, час воїнський,
щоб підтягати нам паски по саму шию,
примушують на "добродії" товстошиї.
Хай народ собі конає
Божеволіє хай він, вмирає
І нікому до того діла нема,
борись не борись все дарма.
Думають, як шкуру з народу зідрать,
підвищенням тарифів обібрать,
усе до нитки, до копійки,
чи буде колись та межа, та лінійка,
що відміряє все по закону,
як вижити людям й до скону
не вмерти, терпіти, молитись,
щоб знову у виборі не помилитись.
