Донедавна я не знала міст,
де достатньо води.
Моє місто завжди́ було спраглим.
Його спраглість передалась мені,
його обезводнення, недостатність.
Тепер я знаю, що у містах із водою
є спокій
і відчуття, що коли ти прокинешся
серед ночі і захочеш води -
до неї рукою подати.
І це навіть не склянка, що біля
твого ліжка, не вода з-під крану,
яку (невже) можна пити,
це канали, протоки, що артеріями
пронизують усе місто і обіцяють,
що тобі ніколи тут нічого не
бракуватиме
і так сильно, як
води не хотітиметься.
