Зникає день,
Ховаючи півтіні.
Зникаю й я.
Тону у височінь
Своїх думок і мрій донині,
Про погляд твій,
Що мріється й ́горить.
Не має слів,
Лишилися лиш знаки,
Без почутів минає третій лік,
Моїм рокам вже б діток обіймати,
А не шукати шлях у хащах рим.
Нема життя поза моїми днями,
Гнітюча біль лиш й́ та чужа.
Коли ж я власне вже дорослим стану!
Коли півтінь сховається моя?
