Не буде літньої краси,
Не буде першої весни,
Не буде в світі більш нічого,
Бо не кохаю більш нікого.
Одна лиш біль,
Та й болі вже не знаю,
Бо я її не відчуваю,
Переді мною ціль.
Дожити, а не жити,
Доспівуючи, не співати,
Закохуючись, не кохати,
І без бажання цілувати.
В мені нічого не лишилось,
І вже нічого не хотілось,
Ні спокою, ні переміг,
А ні незвіданих доріг.
