Коханий, повези мене до Львова,
Я так стомилась від буденних справ.
Вези туди, де мрії пурпурові,
Де люди щирі, без гучних оправ.
Ти повези до щастя, котре сниться,
Яким щоночі душу застелю.
Я хочу квітнути, немов би та жар-птиця,
Й тобі віддати серце без жалю.
Я куштуватиму тебе, моє сп’яніння,
Ти напоїв мене, та це вже не вино.
Візьми за руку, - «Чуєш це тремтіння?»,
Це та любов, котра в мені давно.
Твій поцілунок - шоколад і кава,
Від насолоди терпкість на вустах.
Тихіше, милий, слово тепер зайве,
Бо ти в мені, у всіх моїх думках.
