Вірш, привезений із "Зеленої хвилі".
Дякую за поїздку п. Любі Хомчак.
Одеса. Серпень. Чорне море
Купає небо. Я не сню.
Відкрило тіло сонцю пори,
Душа хвалу співає дню.
Хвостами б’ють об берег хвилі –
За них чіпляється народ.
Кружляють чайки легкокрилі,
Уміло тягнуть риб із вод.
Пісок...,як сталь в плавильній печі.
В повітрі – йод і пахлава.
А сонце так цілує плечі,
Аж обертом йде голова.
В очах горять протуберанці –
Гашу у морі ті вогні.
Моргає вітер – у коханці
Теж набивається мені.
Приймаю флірт цього любаска.
Росте блаженство у нутрі.
Бере любов мене у пастку,
Як влітку лан бджолиний рій.
Як добре тут, на півдні, бути,
Де море з небом гомонить,
Де сіль солодка, мов андрути,
А день збігає, наче мить.
Андрути – традиційний торт, який гогтують на Галичині, на основі вафель.
То так швидко час біжить! Кошмар! Мене причаровували тіні на тротуарі від листя платанів на Деребасівькій! Сквер біля кінотеатра "Уточкин" - чи існує він зараз - не знаю! О! Які там завд=жди були дискусії "пікейних піджаків" (це по Ільфу та Петрову).
