|
Коли дивлюся в твої очі – твої розширені зіниці,
я розумію, що кохаєш, я розумію, що мене,
в ті ніжні очі щиро-щиро всю вічність би свою дивився,
поки ще ангел мою душу в цій оболонці береже.
Ти відчуваєш моє серце, яке схвильовано стукоче?
ти відчуваєш мою щирість, моє тобі земне тепло?
я тільки кінчиками пальців твоє обличчя ледь лоскочу,
і бачу, мов мороз по шкірі твоїй легесенький пройшов.
Зі мною, мила, ти не граєш, бо ти по справжньому кохаєш,
ти пальці наші вмить схрестила і посміхнулася мені,
а я себе в думках питаю, чи це насправді, бо не знаю
чи ти мара, чи лісна мавка? Бо так незвично є мені,
що не обманюєш словами, що не лукавиш ти інтригу,
що не боїшся в переписці оповісти про почуття,
що ти турбуєшся про мене, аж ангел піднімає крила,
ти не фальшива, не програма, яка від дійсності втекла.
Ти є реальна, а не думка меланхолійних, злих мелодій,
я притулю тебе до себе, і в очі скажу про таке:
"Ти бачиш, моє ніжне диво, як птаха тішиться сьогодні?
Вона співає, адже нині такий прекрасний, Божий день.
Вона, мов я, ще на світанку злетілла високо угору,
і сонцю радісно зраділа, воно тепло душі несе,
той ніжний промінь, моя квітко, тебе зігріє, як ніколи,
бо в нього щирість слів небесних, як я обожнюю тебе!"
28.5.2017
ID:
735435
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.05.2017 19:29:45
© дата внесення змiн: 28.05.2017 19:29:45
автор: Андрійчук Назарій Володимирович
Вкажіть причину вашої скарги
|
