Вечірнього міста велич чарує,
стіни здіймають угору поставу.
І немов королівської знаті персони,
до своєї особи вимагають пошани.
Вони свідками були подій багатьох,
як людей прославляли, і їх убивали.
Як в місті владні особи мінялися,
І цю таємницю нікому не здали.
Ти пройдись поміж ними, ходою повільною,
поглянь і слух свій загостри.
І може тобі ці стражі історії,
відкриють знань глибини.
Місто Лева чарує гостей,
щороку приймає їх мільйони.
І відразу впадає їм до сердець,
Не відпускають від себе уже ніколи!
